Скандали і суди навколо патентів і матеріальних дивідендів, не рідкість в світовій практиці. Чесного винахідника захищає чесно одержаний ним документ. А хто захистить споживача від інколи сумнівного ноу-хау або виробника - від шахраюватих кулібіних? Для "Украинской технической газеты" коментує патентний повірений Дмитро Романенко
Автор: Валентина Гаташ
Опубліковано: Українська технічна газета №48, 07.12.2010
Скандали і суди навколо патентів і матеріальних дивідендів, не рідкість в світовій практиці. Чесного винахідника захищає чесно одержаний ним документ. А хто захистить споживача від інколи сумнівного ноу-хау або виробника - від шахраюватих кулібіних?
Поки суд та діло
Наука давно стала продуктивною силою. Нові знання модифікуються в конкретні інновації, у тому числі в товари масового попиту. В цьому процесі важливим посередником є винахідник, який за допомогою патенту засвідчує своє авторство, пріоритет і виняткове право на винахід. Щорічно в світі видається близько 750 тисяч патентів. І хоча за статистикою тільки 5% з них призначено втілитися в життя, у винахідників-щасливчиків все-таки є шанс рано чи пізно конвертувати свій інтелектуальний дар в цілком матеріальні дивіденди. Так, Олександр Северинський, випускник Харківського інституту радіоелектроніки, емігрувавши в США, запатентував в 1994 році систему для безперервної подачі потужності з бензинового приводу на електричний, яка дозволяла створити гібридний двигун. Майже десять років його винахід лежав «на полиці» незатребуваним, а потім новинку почала використовувати в своїх автомобілях компанія «Тойота», не повідомивши про це її автора. Северинський подав позов проти японських автовиробників і виграв справу. В результаті «Тойота» вимушена відраховувати на користь власника патенту $1,2 млн щомісячно, або $98 з кожного випущеного автомобіля з гібридним двигуном.
Історія росіянина Віктора Петріка, власника і наукового керівника ТОВ «Холдинг «Золота формула», до речі, уродженця Житомирщини, має інший сюжет. Петрік, психолог за освітою, привернув увагу громадськості Росії тим, що його холдинг виграв конкурс на участь в програмі «Чиста вода» і одержав право встановлювати свої фільтри по всій країні за рахунок держбюджету. А це десятки мільярдів рублів. Громадяни завагалися: може, хтось хоче в першу чергу «відфільтрувати» не стільки воду, скільки астрономічні суми з бюджету?
Комісія з питань лженауки при Російській академії наук вивчила діючі патенти Петріка і прийшла до висновку, що частина з них містить відомості, які суперечать законам фізики, а дія на організм наночасток, які, як заявлено, використовуються при очищенні води, до кінця не досліджено - вони можуть завдати шкоди здоров'ю споживачів.
Як і у випадку з Северинським, справа дійшла до судового розгляду, ініційованого міжрегіональною громадською організацією «Спілка захисту прав споживачів». Мотивом послужили результати експертизи запропонованого напірно-наливного фільтру в незалежній лабораторії одного з найбільших спеціалізованих науково-аналітичних центрів контролю якості води. Дослідження показали «неефективність роботи очисного пристрою за багатьма показниками і його невідповідність властивостям, заявленим в паспорті». Зокрема, на думку фахівців, пристрій не затримує ряд небезпечних речовин і сам стає розсадником для бактерій. До речі, експертиза виявила цікаву деталь: наночасток у фільтрах немає. Модна приставка «нано» виявилася фікцією.
Через піднятий громадськістю галас була значно зменшена сума, виділена з бюджету на реалізацію проекту «Чиста вода». Юридична крапка в цій історії, що одержала назву «Петрікгейт», ще не поставлена. Але поглядати на битву із сторони, як у випадку з Северинським, не вдасться: Віктор Петрік назвав те, що відбувається в Росії цькуванням і намагається тепер підкорити нашу країну через аналогічний проект «Чиста вода України».
Грамотно оформлений кіт в мішку
Розібратися в цій і інших подібних ситуаціях ми спробували за допомогою керівника одного з київських патентних агенцій Дмитра Романенко, патентного повіреного України, що працює у сфері інтелектуальної власності з 1998 року.
- Дмитро Миколайович, якщо фільтри Петріка дійсно не працюють або не відповідають патенту, то яким чином він міг одержати цей документ?
- Фільтри Віктора Петріка в Росії захищені патентами на корисну модель. Державне патентне відомство проводить так звану формальну експертизу при розгляді заявки, перевіряючи, щоб вона містила опис, патентну формулу і реферат, належним чином виконані креслення і розкривала суть корисної моделі, що патентується. Під перевіркою на промислову придатність мається на увазі, що пропонована корисна модель може бути створена або побудована у принципі, тобто теоретично. Саме тому часто патенти на корисні моделі називають декларативними.
Патент на винахід видається на технічне рішення, що відповідає трьом критеріям - новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності. Проте і в цьому випадку патентне відомство не перевіряє технічні рішення на працездатність, оскільки практично це зробити неможливо. Уявіть, автор винайшов нову конструкцію ядерного реактора і подав його опис в патентне відомство. Як воно може перевірити працездатність цього реактора на практиці? Тільки побудувавши його. Проте, якщо патент виданий, його можна оскаржити через суд, наводячи докази того, що захищений ним винахід або корисна модель, наприклад, не є новими або промислово придатними. Як це і відбулося з патентами Петріка. Звернутися до суду з таким позовом може будь-яка особа.
- Чи відомі випадки скасування патенту?
- Так. Наприклад, найбільший телекомунікаційний оператор України оскаржив в суді видачу декількох патентів на корисні моделі, довівши, що описані в них технічні рішення не відповідають умовам патентоспроможності, оскільки в них відсутня новизна. А ось гучна справа з Росії. Якийсь винахідник одержав декілька патентів на корисні моделі, що описують конструкцію автомобільних амортизаторів, і почав вимагати від автовиробників Японії, Німеччини і США ліцензійних відрахувань на суму 30-50 мільйонів євро в свою користь. Проте юристам державного наукового центру РФ з автомобілебудування вдалося довести, що ці технічні рішення придумані вже давно, і відхилити його домагання. Видані винахіднику патенти були анульовані.
- Хто ж відповідає за працездатність описаної в патенті інновації?
- За практичну працездатність технічного рішення, що патентується, відповідає заявник.
- Чи може в цій сфері бути підґрунтя для шахрайства?
- Зважаючи на те, що вважати шахрайством. Якщо ви одержали патент на пристрій, який хоча і оформлений за всіма правилами, але на практиці не працює, то це не шахрайство. Ви просто будете власником красивого папірця під назвою «патент». Оскаржувати його будуть лише в тому випадку, якщо ви на щось претендуєте, як, наприклад, «винахідник» амортизаторів. Або, як у випадку з Петріком, користуючись зв'язками в державних структурах, починаєте лобіювати використовування свого явно непрацюючого винаходу за державні гроші. Шахрайство починається тоді, коли ви, прикриваючись своїм патентом на винахід або корисну модель, берете гроші за псевдолікування, наприклад, в «енергетичних пірамідах», як це відбувається в Україні.
- На вашому сайті приведені приклади патентів на вічні двигуни. Я була упевнена, що такого роду заявки не розглядаються.
- Патентне відомство України зобов'язано приймати і розглядати всі заявки. В Міжнародній патентній класифікації, за якою класифікуються всі винаходи, навіть розділ такий є - «передбачувані вічні двигуни». Це не означає, що такий двигун винайдений і працює. Це означає, що винахідники у всьому світі продовжують пошуки можливостей його створення і подають заявки на винаходи, які не суперечать законам фізики.
